Отакий роззява (переклад-переспів)

Отакий роззява

(переспів за Самуїлом Маршаком та з подякою за ідею Івану Малковичу)

Був собі роззява -
Доля некузява.

Завжди у своїх думках,
Чує поруч "ох" і "ах".

Коли дума про своє,
Завжди робить щось не те.

Він, як встане, до сніданку,
Одягається щоранку.
В рукави просуне руки -
Гляне ближче - а це брюки

Він взуває теплі капці -
Ач! а це перука бабці.

Светр задумливо вдягає -
Сукню жінки врешті має.


Отакий роззява -
Доля некузява.


Якось одягнув піджак -
Бачить сам він: щось не так.
Зав'язав замість краватки
Дріт круг шиї. От мастак!


Хоче витерти він ноги -
Пес тікає з-під порога.

Замість чоботів - пальчатки
Одягнув він раз на п'ятки.

Замість шапки він натяг -
свій домашній пилотяг.


Отакий роззява -
Доля некузява.


Вийти він хотів з кімнати,
Шафи відчинив дверцята.
Придивляється непевно:
Чому в коридорі темно?

Якось він у холодильник
Свій новий поклав будильник.
А пюре й кілька котлеток
Сунув просто до шкарпеток!


Отакий роззява -
Доля некузява.


Заварив собі він каву,
Цукру намішав чимало..
Раз ковтнув, почервонів,
Пити далі не схотів.
Стоїть і холоне
Кава геть солона.


Хтів варення він поїсти.
Намостився десь присісти,
Довго мазав бутерброд,
Лиш поклав собі у рот -
Випнулись очиці -
Звідки тут гірчиця?!!


Отакий роззява -
Доля некузява.


Якось він трамваєм
На вокзал поїхав.*
До водія постукав
І промовив стиха:

"Водій вельмишановний!
Шановний вельмиводій!
Водійша новий вельми!
Ви новий миша-вродій!

Мені потрібно вийти
(Ще й спати, їсти, пити...)
Біля вокзаю можна
Трамвал десь зупинити?


Водій щось розгубився
Трамвай враз зупинився.
Ще й дивно він вчинив,
Що двері відчинив.


Отакий роззява -
Доля некузява.


До кав'ярні він подався
Квиток придбати намагався.
Потім він гайнув до кас,
Щоб купити собі квас.

Він перепросив у таці,
Що штурхнув її зненацька.
Відпочити хтів на лаві -
Сів на сумку якійсь пані.


Отакий роззява -
Доля некузява.


Вискочив він на перон,
В перший-ліпший сів вагон,
Що відчеплений стояв,
На ремонт собі чекав.

Вніс валізи та рюкзак,
Їх розпхав отак і так,
Постіль постелив квапливо,
З'їв яйце, сальце та сливу,
Ліг, вмостився, позіхнув
І спокійненько заснув.


Вранці встав він разом з сонцем,
Глянув - що там за віконцем?
Ну, а там - вокзал, перони,
люди мчать навперегони..

- Що за станція така?, -
Зацікавлено пита.

Хтось йому відповідає:
"Ви у Києві, вітаю!"


Знову трохи він поспав,
Визирнув в вікно й спитав:
- Що за станція велика?
В Ічні ми чи в Кагарлику?

Дід йому відповідає:
"Ви у Києві, вітаю!"

Знову ліг він, задрімав.
Як прокинувся, спитав:
- Це Прилуки, Яблунець,
Шостка, Буча, Кролевець?

Кіт  йому відповідає:
"Ви у Києві, вітаю!"

Він схопився, розлютився
І сваритись припустився.

- Що за жарти в вас такі?!
Їду я доби зо дві!
Стільки шляху подолав,
Стільки я часу проспав,
Стільки я чекав і мріяв, -
Аж, дивіться, - знову Київ!!


Отакий роззява -
Доля некузява.



*Достеменно відомо, що цей пан жив по вулиці Басейній, що біля Бесарабського ринку (не плутати з іншим знаним паном з Санкт-Петербурга!). Яким чином він сів на трамвай, що йде до вокзалу, і чи було це на Подолі, на Відрадному чи на Борщагівці - залишається недослідженим.



Танго кроля
2019