"Культурний код" та пропаганда

Визначення "культурного коду" у Вікіпедії різними мовами мене вразило.


Українська:
"Культурний код — набір стандартизованих чи нормативних конвенцій, очікувань чи означувальних практик у певній галузі, які були б знайомі представникам певної культури чи субкультури. Це спосіб, яким конкретна культура членує, категоризує..."

Англійська:
"Culture code is a key method developed by Clotaire Rapaille to understanding the type of culture, unique cultural features encoded in some form of information to identify the culture."

російська:
"Культу́рный код — ключ к пониманию данного типа культуры; уникальные культурные особенности, доставшиеся народам от предков; это закодированная в некой форме информация, позволяющая идентифицировать культуру. "




Хіба не дивно, як витончено, ювелірно вбудовується елемент пропаганди та зомбування в досить абстрактне поняття?

Оце "унікальні культурні особливості, що дісталися народам від пращурів" - це одна з багатьох цеглинок, з яких складається підґрунтя тези "особливості", "обраності росії/росіян" тощо.


У той час, коли термін "культурний код" може взагалі не мати жодного відношення до пращурів. Він просто може не мати історії, але все одно бути культурним кодом!

Визначити за одягом відвідувачів чи співробітників магазину - це культурний код. Зрозуміти за вживаним сленгом, хто зі жвавої компанії дельтапланерного товариства сам є спортсменом, а хто друг або родич, - це теж культурний код. Впізнати серед покупців одягу, для кого це незначна дія, а для кого - захоплення. Собачник собачника, "рибалка рибалку... ", "Третім будеш?" - культурний код. Зробити висновок щодо іноземності чи співнаціональності, щодо рівня освіти, галузі роботи або хоббі та звичок - це все теж культурний код.

Але... так тонко, так невимушено: "унікальність", "пращури", "особливості" - і все. Установки щодо "обраності" та "месіанства", що насаджувалися з екрану телевізора, зі шпальт газет, підтверджено, повторено, підкреслено. Вбудовано в мізок. Непомітно. Ювелірно. Огидно.